НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Тарілка вислизнула з його пучок, крутнулась, неначе покотьоло, трохи не зачепила тещі по лобі й брязнула об стіл. … думав Елпідифор, мовчки зиркаючи скоса на Меласин закруглений, як покотьоло, язик, що й на хвилину не ховався в рот.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою; його, здається, так мане та невідома далечінь за горою, що вся загорілася, аж палає рожевим полум’ям.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Пилюка з сажею й димом затемнює сонце, й воно виглядає крізь опалову мряку жовтогарячим покотьолом… Стовбури дерев розщеплені гарматними набоями та авіабомбами… Двір з розбитою білокорою тополею й лапатим кленом, листя якого вкрите пилюкою й «потом»… Хата з забитими віконницями.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР Posted on by / 0 Comment У яру гребля, верби в ряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать… Мов покотьоло – червоніє, Крізь хмару – сонце зайнялось.
