АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment писав Покутський. … Безталанний Покутський! … Що сталося, Що скоїлося, що трапилося?… Виїжджаю до Львова, бо від злидоти вмирає мій майстер Покутський. … Тоді з-поміж личаківських гробівців випливав худий, згорблений Покутський, дивився на мене понуро й тупо, ніби вже не володів словами.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment — А щоби це все тим успішніше прийшло до справедливої цілості, й екзекуція, що утримує безпеченство публічне в краю, щоб не була порушеною — прошу слухати: я сам своєю особою вирушу в край Покутський до Станіслава… Він ізрік ті слова підкреслено й дивився, який ефект вони зроблять.
