Порохи Posted on by / 0 Comment порохи́ – … множинний іменник (тверді вибухові суміші) відмінок однина множина називний порохи́ родовий порохі́в давальний пороха́м знахідний порохи́ орудний пороха́ми місцевий на/у пороха́х кличний порохи́
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment Тоді здуває з хреста порохи, обтирає його марлечкою, по черзі торгає усі чотири стовпці огорожі і нарешті сідає в ногах давно осілої, майже рівної із землею могилки. … Але Іван струсив порохи, розгладив маґлівницею складки та й почав збирати Дарусю, як тато доньку до шлюбу.
МАТІОС Марія – Нація Posted on by / 0 Comment – несміливо запитала Сандулячка, коли порохи з надгробка було здмухано, а літери сухою шматою витерто. … Оце наша найголовніша хатка, що порохи в ній тепер протираєш. … …Гай, дочко, будемо збирати речі мої з паркана, поки ще порохи на вулиці не збиті, а потому ще тут погріємося на сонечку.
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment Порохи й гармати На дорогу Борщагівську Зараз виряджати!» « … Порохи й гармати На дорогу Борщагівську Зараз виряджати!» «
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment І знову йшов курявною дорогою високий, сухий, ніби випитий сонцем, сірий із виду, але з напрочуд синіми очима чоловік, і порохи на шляху були такі білі, що йому здалося, ніби це сніг, хоча який міг бути сніг улітку?
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment …склотари, котельнею, з цегляної труби якої клубочився дим, пунктом охорони громадського порядку, де в кущах цвірінькали горобці, а тротуарами віялися кон’юнктивітові порохи.
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда Posted on by / 0 Comment Зараз усе військо на коней, а піхота на підводи; забрали гармати й порохи, поїхали.
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість. Posted on by / 0 Comment обмітала хусткою порохи з елєктричної машини та з інших речей, сідала на канапці і плакала — одне слово, мов найніжніша коханка.
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment ти втомилась нероздiленiстю своєї любовi до свiту, i в тому чоловiковi – щойно опинившись у нього в майстернi, станувши (в окулярах з товстими скельцями) перед розвернутими лицем, одне за одним, полотнами, що громадилися вздовж стiн, назбируючи порохи, –
ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука Posted on by / 0 Comment Немов заходила у вишукану оселю чи у просту хату, прикидаючи: доведеться добряче попрацювати чи достатньо тiльки стерти порохи?
