Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
засміявся Варивон і, оглянувшись, пошепки додав: — … не благає, а наче наказує, пошепки наказує вона; руками тягнеться до його холодних рук із синіми застиглими вузликами жил, схиляє голову донизу. … Про це він шепнув Івану Тимофійовичу, і той, світліючи, кивнув головою, а потім теж пошепки сказав: —