НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна

Я мiг, звичайно, легко пролинути до гори над будинками, але менi не хотiлося полишати Чака самого, i я разом з ним довго петляв кривими вузькими запилюженими вуличками, обабiч яких громадилися одна на одну дерев’янi халупки i на яких навiть двом пiдводам годi було розминутися.