Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник Posted on by / 0 Comment Мені раптом страшенно захотілося, як у дитинстві, встати, схилити низько голову і жалібно промекати: “Дядю, я більше не буду…” Після чого подякувати старому партизану і піти через площу до свого кабінетику, і знову, як усі нормальні лягаві ловити Льоху з…
