Skip to content I старiйшини, правда, були того вартi – вони першими виходили на вали, коли на Днiпрi чи в степу з'являвся ворог, водили людей на рать, вiд роду складали богам жертви, чинили суд. …
Сварг також ходив на рать i, повернувшись звiдти, збудував собi хижу, але не над Днiпром, а далi вiд берега, на узлiссi. Завзятого троянці кшталту, Не струсять нічийого ґвалту І носа хоть кому утруть; І няньчину всю рать розбили, Скалічили, розпотрошили І всіх в тісний загнали кут. …
З гаряча часу, перші три дні, Зносили всяке збіжжя, злидні І оддавали все на рать: Посуду, хліб, одежу, гроші Своєй отчизни для сторожі, Що не було де і дівать. Хоч про мене і не чув ти, але ми стрічались, знаю,- Пригадай, як ти понищив царську рать, що вийшла з гаю. …
Пил страшний встає над степом, наче чорна огорожа,- Мчить вояцтва десять тисяч, нас понищить рать ворожа!» То мої війська з'явились, що були позаду нас: Поспішали денно й нічно, прочитавши мій наказ. 