СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів Posted on by / 0 Comment Десь у глибині хащі розлягалося одноманітне глухе рокотання, і Максим згадав, що вже давно чує це рокотання, проте лише зараз звернув на нього увагу. … Рокотання двигуна і металевий скрегіт насувалися звідти.
БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія Posted on by / 0 Comment А ось далеке-далеке розмірене рокотання. … Згори чути рокотання, вода темнішає.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment Його зеленкувате, довгасте тіло немов купалося, з приємним рокотанням, у сонячній блакиті, ледве схвильованій легенькими хмарками. … Тим часом звідти почулось рокотання пропелера, і сірий поштовий літак перед самим носом дівчини пурхнув угору.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment — голосні розмови й запальні вигуки зливалися в похмурий гомін, що, посилюючись, нагадував рокотання бурі. … Але бідолашні Маккавеї тремтіли й переляканими очима дивилися в загрозливу далечінь, прислухаючись до невиразних звуків, що долинали звідти, мов рокотання розбурханого моря.
ТИЧИНА Павло Григорович – Соняшнi кларнети Posted on by / 0 Comment В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання – ридання бандур… Хилить вітер жита понад шляхом (Ой там хмара похмура з півдня).
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання-ридання бандур… (“
Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment Тисячолітній Кельн нагадував Київ, навіть собори, здавалося, мовби такі самі; запам'ятала натовпи на шляху, пишноту вулиць, громове рокотання органів, солодке дрижання й м'який спів сопілей, аромати та куріння.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Стоячи на високому схилi, я жадiбно слухав цi музикальнi вiбрацiї, цi спалахи окремих вигукiв на тлi рiвного рокотання, й тодi-то я зрозумiв, що пронизливо-безнадiйний жах не в тому, що Лолiти немає поряд, а в тому, що голосу її нема в цьому хорi.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Видно, він щойно скінчив грати: пальці злегка тремтіли, ніби струни під час рокотання, більма незрячих очей з надією гляділи кудись у простір — старий ніби чекав свого прозріння і боявся поворухнутись, щоб не пропустить тої щасливої миті.
