Результати пошуку слова: Рятунок

БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів

Posted on by / 0 Comment

Натхнені надією, ми радо погодилися зробити так, як казав Джек, хоч з його сумного тону я відчув, що він не дуже вірить у рятунок. … Та минали дні за днями, а ні тубільців, ні кораблів не було видно; отож ми перестали сподіватися на скорий рятунок і заходилися шпарко впорядковувати своє житло.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

так ніде ж тобі нема нічого, після недавньої війни околиця тая пусткою лежала… Як же підострожив його холод, потюпав він до Кастель Гвільєльмо, не знаючи, куди втік його пахолок; сподівався, бачте, що як добудеться туди, то вже йому Бог пошле якийсь рятунок. … Гірко в тій неволі сумуючи, жодної не мали вже вони надії на рятунок.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

Рятунок, професоре! … Ви ж обіцяли принести рятунок. … «Геніяльний рятунок» для мене. … Я таки приніс справжнісінький рятунок. … І ось… Так, це і є вірний рятунок… для сильних духом. … Шанси на рятунок і там, і тут були однакові. … І він відчув, що рятунок утікає геть.

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Один рятунок для Мирослави був – видряпатися на облаз, о котрий була оперта плечима. … В тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті. … «Пропали ми,- подумав він.- Про рятунок і мови нема. … – скрикнули молодці, але один позирк переконав їх, що вся надія на рятунок пропала.

Володимир Винниченко – Відродження Нації

Posted on by / 0 Comment

Це була орієнтація на себе, на свої сили, на рятунок своїми власними усиллями, усиллями своїх працюючих мас. … Большевики та ліві есери це й виясняли меньшевикам, доводили, що єдиний можливий рятунок є в утворенню однородного соціалістичного уряду без усякого співробітництва з буржуазними колами.

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Один рятунок: якби козацтво усе з’єдналося — а до того треба би якого Сагайдачного або Сірка Івана. … Про рятунок не було мови. … Жук і Задирака, що стояли близько себе, побачили, що пропала вся їх праця і немає надії на рятунок, що козацька маса стала вже гнилою колодою,— ніхто її вже не рушить.