Skip to content Кого ж сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже, і хто теє знає, Де милий ночує: чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня напова, Чи, може, з другою, другую кохає, Її, чорнобриву, уже забува? …
Нехай плаче сиротина, Нехай літа тратить! …
Сиротині сонце світить (Світить, та не гріє) – 