Результати пошуку слова: Спуз
Спузиритися
спузи́ритися – дієслово доконаного виду Інфінітив спузи́ритися, спузи́ритись однина множина Наказовий спосіб 1 особа 2 особа МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа спузи́риться спузи́ряться МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. … спузи́рився, спузи́ривсь спузи́рилися, спузи́рились жін.р. … спузи́рилася, спузи́рилась сер.р.
Гнат Хоткевич – Довбуш
Кутався ватаг собі десь у стаї, спузар у куті спав, бо це ж йому вартувати всю ніч, стерегти дівочості, безпереривності вічного вогню, як вайделотові. … Вдень його підтримує ватаг, а вночі спеціальний хлопець, якого так і називають спузар, бо він, маючи діло з вогнем, вічно вимазаний у спузі, а вмиватися не має коли.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
– Ні, я спузар,- одкрив зуби Микола,- маю пильнувати ватри, аби не згасла через все літо, бо була б біда!…- … Турбота зсува йому брови, а він уперто чита: “Мосійчук має штирнадцять дроб’ет, а му належит…” За стінкою стаї спузар виводить: Питається у баранця Круторіжка вівця: Ци ти вробиш, баранчику, Зеленого сінця?