Результати пошуку слова: Спузар

Спузар

Posted on by / 0 Comment

спуза́р – іменник чоловічого роду, істота (пастух) відмінок однина множина називний спуза́р спузарі́ родовий спузаря́ спузарі́в давальний спузаре́ві, спузарю́ спузаря́м знахідний спузаря́ спузарі́в орудний спузаре́м спузаря́ми місцевий на/у спузаре́ві, спузарю́, спузарі́ на/у спузаря́х кличний спуза́рю спузарі́ [діал.]

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

Кутався ватаг собі десь у стаї, спузар у куті спав, бо це ж йому вартувати всю ніч, стерегти дівочості, безпереривності вічного вогню, як вайделотові. … Вдень його підтримує ватаг, а вночі спеціальний хлопець, якого так і називають спузар, бо він, маючи діло з вогнем, вічно вимазаний у спузі, а вмиватися не має коли.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків

Posted on by / 0 Comment

–  Ні, я спузар,- одкрив зуби Микола,- маю пильнувати ватри, аби не згасла через все літо, бо була б біда!…- … Турбота зсува йому брови, а він уперто чита: “Мосійчук має штирнадцять дроб’ет, а му належит…” За стінкою стаї спузар виводить: Питається у баранця Круторіжка вівця: Ци ти вробиш, баранчику, Зеленого сінця?