Результати пошуку слова: Срібне

ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко

Posted on by / 0 Comment

Валерій Шевчук Срібне молоко Молоко – то первинне. … І йому захотілося заплющитися, щоб пропав і місяць, і несвітське, бо хвилювало надмірно, срібне світло. … Срібне молоко ночі вливалось у покій, де лежало подружжя, розсіваючись приглушеним і морочним світлом, але розбудило до творення таїни тільки одне з пари – таки Явдоху.

Сірчасто-Срібний

Posted on by / 0 Comment

…срібних давальний сірча́сто-срібному сірча́сто-срібній сірча́сто-срібному сірча́сто-срібним знахідний сірча́сто-срібний, сірча́сто-срібного сірча́сто-срібну сірча́сто-срібне сірча́сто-срібні, сірча́сто-срібних орудний сірча́сто-срібним сірча́сто-срібною сірча́сто-срібним сірча́сто-срібними місцевий на/у сірча́сто-срібному, сірча́сто…

Сірчано-Срібний

Posted on by / 0 Comment

…сірча́но-срібних давальний сірча́но-срібному сірча́но-срібній сірча́но-срібному сірча́но-срібним знахідний сірча́но-срібний, сірча́но-срібного сірча́но-срібну сірча́но-срібне сірча́но-срібні, сірча́но-срібних орудний сірча́но-срібним сірча́но-срібною сірча́но-срібним сірча́но-срібними місцевий на/у сірча́но-срібному, сірча́но-срібнім…

ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному

Posted on by / 0 Comment

шепотіла, а він чув срібне дзюрчання схованого в темряві ручая. … Відтак взяв чорними губами її срібне персо і випив із нього тепле вино. … Срібне тіло безпомічно забилося в його руках, захарчав він і почав кусати її обличчя й губи, хоч як вона відверталася від нього. … Схопив те тіло, яке вже не було срібне і осяйне, й жбурнув у яму.

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

5 Олізар сидів на ґанку й дивився на поросле морогом дворище: нудьга його ставала наче срібне павутиння, що спливає з неба, а сонце над головою здавалося велетенським павуком, що випускало його зі свого золотого рота. … Блищало на ній срібне павутиння; він подумав, що в гаях зараз чудово.

100 найвідоміших образів української міфології

Posted on by / 0 Comment

Бо приходила до неї матінка, просила відчинити срібненькі дверцята — панянка відповіла, що не відчинить, бо боїться вітру й сонця: вітер косоньку розвіє, а сонце як пригріє, то личко зблідне. … Туди ж на шворці спустили побратими Котигорошка, де він пройшов із подвигами мідне, срібне й золоте царства.