ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Ярослав так само був похмурії, а Коснятин посміхався сяйливо й безжурно. … Раптом побачив, усвідомив собі, що не може покинути дівчину тут знову в кам’яній самотності; вона теж, мабуть, знала, що загине вже остаточно без цього доброго чоловіка з сяйливою бородою й імлистими загадковими очима.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть Posted on by / 0 Comment Придивляючись до русоволосої красуні Марини, енергійної на людях і, як йому здавалося, геть зламаної усередині, та вишуканої «леді» Дани В’ячеславівни, він дійшов висновку, що патологічний потяг до вбивства може ховатися під сяйливою маскою суцільного зовнішнього задоволення життям.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment …мами… Це вона то близько нахиляється до води, і мене майже з головою заливає її страшне й блискуче срібло, то швидко підіймає мене вгору, до життя і золотого від сонця сяйливого, синього неба… І тоді я заспокоююсь і замовкаю… перестаю кричать… А моторошно-невідомий і в той же час такий дивнопринадний мерехтливий світ тремтить, і переливається…
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Однак, розправивши крила-вітрила, мовби гігантський космічний жук, корабель відштовхнувся від сяйливої кулі.
Юрій Андрухович – Перверзія Posted on by / 0 Comment У двадцятилітньому віці Ада втекла від нього до Риму, де невдовзі її пошлюбив сімдесятип’ятилітній професор мнемотехніки, один із стовпів блюзнірського товариства "До Вищої Сяйливості", блискучий коханець і вигадник, володар кількох невичерпних маєтків у Калябрії.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment Згадую, як одного разу я мав у руках пiстолет, що належав студентовi-спокласнику, в ту пору мого життя (здається, я про ту пору не згадав, та це не до потреби), коли я плекав думку порозважатись iз його сестрою (вкрай сяйливою нiмфеткою, з великим чорним бантом) i потiм застрелитись.
ДЖОН СТОРІ – Теорія культури та масова культура Posted on by / 0 Comment Міць “комерційної культури” зросла, і її атака на стару, традиційну культуру робітничого класу в ім’я нового “сяйливого варварства маскультури” [24] була безжальною.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Червоний сердак, недбало кинений на одне плече, весь отікав від сухозлоти блискучих металевих прикрас, дорогоцінного чи, в усякім разі, сяйливого каміння в ґудзах, на шнурах, грідушках.
