Результати пошуку слова: Тихе
Володимир Винниченко – Сонячна машина
Ступай навшпиньках по дзеркальному мармурі підлоги, швиденько, боком просунься поміж колонами, в яких одбивається твоє напружене, пригнічене обличчя, пірни тихенько в оксамит і шовк глибокого фотеля й сиди нишком, загублений, малесенький. … Хтось тихенько рипить дверима. … засісти на лаві й тихенько, жадно ждати.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Дивлюся, сміюся, дрібні утираю,- Я не одинокий, є з ким в світі жить; У моїй хатині, як в степу безкраїм, Козацтво гуляє, байрак гомонить; У моїй хатині синє море грає, Могила сумує, тополя шумить, Тихесенько Гриця дівчина співає,- Я не одинокий, є з ким вік дожить. … Плаче собі тихесенько… Шелест!..
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Тут відчував тишу первозданну, бо не була глуха; можливо, відчувалася так об’ємно, бо звуки гучали напрочуд влагоджено, світ раптом поширшав і спросторів для Володимира, тихе світло розлилося по ньому. … – покликала тихенько. … Очі його були розширені, і, коли повернулася до нього, Галя згукнула тихенько.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Потім, зустрівшись з його поглядом, тихенько закрив Біблію, немовби вичитавши у тім погляді, що він тут зайвий, – … так і не дочитавши про сад Гетсиманський, шмаркнув носом і тихенько вийшов; кивнув мовчки всім на прощання – власне ні до кого – до старого Чумака на покуті, бо всі були зайняті чим іншим.