РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Не зав'яв троянди цвіт, Всіх чужих порад мудріший навіть хибний твій одвіт, Але слухатись покірно звикли ми багато літ: Передай же трон красуні, що осяла сонцем світ. … Він свою любов міджнура у душі таїти звик; Як її не бачив довго, то в'ялив троянди щік, А як бачив – рану серця пломінь непогасний пік.