Результати пошуку слова: Тужно

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

Він хотів собі конче роздобути скрипку, повчитися на ній грати, щоб, доглядаючи іноді худобу чи вівці верхами, не було так тужно і сумно на самоті, щоб не гнало з місця на місце; і от таки не успів. … — Мені тужно, мені тяжко. … Смутно і тужно тепер осінніми днями красній Тетяні.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Було йому тужно, а навколо стояв невимірний спокій, і сплелося все, закрутилося й дало початок новому рухові, тож, лежачи навзнак на позиченій постелі, він поминав, наче молитву проказуючи, тих, хто залишився навіки у тій піщаній пущі, чиї обличчя вже майже позатирались у пам’яті, але кого поклявся він не забувати ніколи.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

І було Максимові соромно й гидко, і було йому тужно. … Ні, тужно. … І не тому стало тужно, що він не знав вятських хлопців а чи боявся їх, а тому, що сподівався побачити своїх, а ті «свої»… Гай-гай! … Ліс… Сосновий ліс за містом, над шляхом, де шумлять сосни тужно й таємничо. … зітхнув тихо й тужно Василенко.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Червоний салон, призначений на робітню, повний малинового вечірнього світла, такого тужного й невідомо-радісного. … Ах, коли б він прийшов, тоді зразу перестало б бути так тужно й душно. … Самотньо й тужно, як після від!їзду дорогої людини на малесенькій безлюдній станційці. … Тужно й самотньо годинник на церкві вибиває першу годину.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Якого біса в них так тужно? … Був такий настрій, що хотілося заспівати якоїсь тягучої, тужної, такої, як співав у бункері Станіслав Муравський. … Бридко і тужно. … Так тужно, мабуть, буває тоді, коли оглядаєшся на рідну хату і не пригадуєш нікого з рідних, хто заслуговує твого «до побачення».

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Ліг на ложе, слізьми росить він обличчя осяйне, Плаче, хилиться, тріпоче – так тополю вітер гне; Задрімає, в сні побачить, що кохана промайне,- Затремтить з тяжкої муки, тужно й голосно гукне. … Мені він, левню тужному й сумному, Від Асмат дає послання, і вона в листі отому Пише так: «Жадане сонце зве тебе до свого дому.

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

Тут, на підступах до города, вони зупиняться, тут скоро заспівають тужно стріли, задзвенять мечі, вдаряться щити, тут буде січа жорстока, по землі ріками потече кров… … боги, боги, як радісно і як разом з тим тужно було в цю годину князеві Володимиру!