Осип Назарук – Роксоляна Posted on by / 0 Comment Нутро її було так розхвильоване, як море в часі тучі і бурі. … Тоді так гуде плач жінок і дітей християнських, як шум у градовій тучі. … І була мученицею, бо більше ударів горя ждало на неї в житті її, ніж було тих каплин тучі, котрі порахувати може тільки сила Божа.
Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment Миготять, мов блискавиці, З-під густої тучі, Як стоїть коло криниці, Свою долю ждучи. … Обгорнула юрт молодіж, Мов густії тучі, Що вітрами гонить-крутить Гуррикан летючий.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment Густішим лісом вже ніби сумерк прокидається, лиш тут і там проблискує заходячим сонцем, що по тучі знов показалося. … — Голубив, цілував… ще останній раз з коня, по тучі… о… так щиро… — … По тучі?
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment Коли ви, бурі, тучі, чорнокнижники, не йшли до мене на Тайну вечерю, то не маєте права на моє впасти село.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Мала хатина, що стояла посередині малого садка, була стара й похила, і здавалося, що по кожній сильній тучі щораз більше похилялася в сторону лісу.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Завдяки райдузі, небо й земля поєднались, висока брама її вже й при сонці за мокрою зеленню левад па синій тучі цвіте, вигляд райдуги чомусь нас хвилює, з'явилась — і ніби повеселішав світ!
Журнал Сучасність 1961 – 1991 Posted on by / 0 Comment Розпалює тучі жаринниця — мов голосною: спломіненою снагою.
