БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment іскри летять несамовито роєм, а вибух з – під молота глушить вуха… Над ранок, коли Андрій прокинувся мокрий від поту й учаділий від сопуху, він не дочислився в камері кількох осіб, що їх забрато на допит глубокої ночі, зате прибуло двоє нових, свіжих, з волі.
