Результати пошуку слова: Хутчій
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Виходь-бо, Надю, мерщій, хутчій! зашепотіла сливе нишком Мурашкова й хутчій пішла до тієї лавки, де сидів Комашко з Мавродіним. – То давайте, яке маєте, та хутчій, зараз-таки, бо я пить хочу. Усім забажалось хутчій плисти назад до Одеса пароходом. Вона трохи стурбувалась і хутчій повернула стежкою назад.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Артемій ледве примітив її, тільки кинув на неї оком, швидко підвівся на стільці й сунув до неї хапком свою руку, неначе казав: одчепись од мене, та ще й хутчій, бо не маю часу навіть руки тобі подать: мені треба розмовлять. – Треба хутчій запить горілкою оту його дурну честь». –
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Покинули вони Таїсу Андріївну вдома стерегти покої, а самі хутчій пішли до театру. Коли б лишень мені хутчій вхопить Меласю з її селом, тоді усі ці підрі з довбанками я покладу на твої старі плечі: носи, мовляв, на здоров’я цю ваготу та дбай і надалі й на мене. Кажіть хутчій!
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
– Ми трохи відпочили, тож рушаймо хутчій, – Хутчій на дерева! Хутчій кинули товаришеві мотузку з гаком. то відведіть мене хутчій до вогнища, де б я обсушився, а тоді якомога швидше допустіть мене до ваших проводирів. Мені справді треба йти, і якнайхутчій.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Я померти не боюся, хай приходить смерть хутчій,- Висхнуть сліз тоді потоки, зникне біль тоді тяжкий; Я ціную світ не більше, аніж висівок одвій! В ній Було писано, що діва прагне зустрічі хутчій. Зла людина поспішає як хутчій розвідать зло.
КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться
Треба хутчій зосередити загони ЧОНу під Тимошівською. Іди хутчій, – Вам не мене до себе кликати, а хутчій тікати зі мною до червоних.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
я думав, ви нас похвалите, а ви ні се ні те говорите,– сказав отець Степан з досадою, махнувши рукою, й побіг хутчій з церкви. Ну-бо, починай хутчій, та бери тонше,– крикнули гості. – Скидайте хутчій мішки в дзвіницю.
Олесь Гончар – Твоя зоря
Кленькають, климкають, видзвонюють весело, танцюють на дзвіничці дедалі хутчій, викликаючи своїм танцем-змаганням добрі усмішки в усіх кутках села. Всі мимо, мимо, все хутчій та хутчій, бо десь там, попереду, як образ їхньої мрії, вже мерехтить море й далеко тануча серед його синяви, сонячною млою повита Арабатська Стрілка…