Результати пошуку слова: Хівря

У Федора Проценка занедужала жінка Хівря. Ще й перші півні не проспівали, як Хівря недужим голосом подала чоловікові й дочці звістку, що з нею щось трапилося. Хівря не стогнала – кричала. Не змогла випити Хівря – викинула… Криком кричить, духу пускається!.. Ну, а Хівря що?..

Та Хівря була, кажуть, близька товаришка його матері. Як Хівря умерла, нікого близького у його не зосталось, його взято до прикажчика, у послугу. весело мовлять до його Анютка та Хівря.

Ото ми зібралися всі коло столу, на котрому вже шумів самовар, а Хівря клопоталася біля нього і тільки, знай, закидала своє довге волосся на потилицю, щоб не падало в чашки, і це нас дуже розважало. Се розумна Хівря держить чай в одній скрині з милом».

…наньмичку, щоб бігла дядьків та троюродних братів до нього прикликала, щоб мерщій брали хліб святий та палички та їхали б до панни хорунжівни за рушниками… аж тут йому Хівря і піднесла пинхву: «Що, –

Солопій та Хівря, або Горох при дорозі».

Хівря доладна, як писанка.

увійшла в хату сусіда – Хівря Дмитренчиха.