Результати пошуку слова: Чхати

–  Як то не чхати? то й чхати… – –  Чхати мені на копний суд! –  А чхати я хотів на ці звичаї!

–  Начхати, друже! Брати нашого Старого на переляк – все одного, що проти вітру чхати, пукати, с… ну і так далі, все одно тобі ж у пику повернеться. –  Чхати я хотів на ваше «виконання»! Та над нами з тобою – і навіть над міністром нашим – такі люди, що їм начхати і на твою вищу освіту, і на твою інтуїцію, і на твоє сищицьке щастя!

Чхати йому було на її вiршi – як i на все взагалi, i завжди було чхати, його вiв власний, нi на що не вважаючий iнстинкт дару, i, знаючи темним, глевким знаттям – родовим i фамiльним, котре тягала в собi змалку проковтнутою каменюкою i котре, по правдi, й гнало її вперед, вперед, вперед!

З цими словами мустангер узяв свою склянку, і не встиг відставний капітан одвернути голову чи відступити вбік, як рештки мононгахільського віскі залили йому обличчя, і він почав несамовито чхати й кашляти, на неприховану втіху майже всіх, хто був у барі. –  А мені начхати!

Один за одним люди почали чхати, з очей їм текли сльози. Потроху вони немовби почали звикати до гіркого запаху, перестали чхати й, мружачи сльозаві очі, роздивлялися довкола.

Я й сам весь порубаний, мені начхати. Чхати мені на ці сніданки… Назвати мене негідником!

Дар’явауш почав чхати, й чхання переходило в кашель і не мало кінця: це в нього з’явилося під час утечі від скіфів, певно, наслав лихий демон-дайв. Дар’явауш не відповів своєму вельможі, натомість почав довго й самозабутньо чхати, а потім чхання перейшло в лютий кашлюк.

Чхати нам, пане Сайресе, острів це чи материк, аби тільки ви жили! – Чи не хочете ви сказати, що вам начхати на молочних поросят? Чхати я хотів на всі ті виверження!..