Результати пошуку слова: Шхуна

Микола Трублаїні ШХУНА «КОЛУМБ» Художник Є. Вранці шхуна прийшла в бухту Лебединого острова по рибу, яку вона приставляла в недалекий порт, на консервний завод. НА «КОЛУМБІ» Шхуна «Колумб» належала Рибтресту. В негоду, коли шхуна стояла біля причалу або на якорі, команда, ховаючись від дощу та вітру, насилу вміщалася в рубці.

Шхуна готова до відплиття? Саме тоді почався відплив, і шхуна обернулася навколо якоря. По-друге, при відпливі сильна течія гнала воду з протоки на захід, а тоді на південь, у море, через той вузький прохід, що ним уранці пройшла шхуна. Шхуна здригнулася й посунулась до мене в темряві.

Серця наші аж зателенькали з тої новини: ми ж бо ні хвилини не сумнівалися, що коли шхуна пристане до берега, капітан її з дорогою душею візьме нас і доправить до якого-небудь цивілізованого острова, де ми знайдемо корабель, що прямує до Англії чи якоїсь іншої європейської країни.

Це була довга, з низькою осадкою і, мабуть, швидкохідна топсельна шхуна з чорною кулею на фор-брамселі і, як нам здалося, з повною командою. Шістнадцятого вересня, перебуваючи зовсім близько до мису Доброї Надії, шхуна витримала перший справжній шторм, відколи покинула Ліверпуль.

Для цього його шхуна була надто стара та й не вистачало його ловців – словом, треба було поставити справу на широку ногу. Щоб не викликати у «диявола» підозри, шхуна кинула якір за кілька кілометрів від невеличкої затоки.

певно, то була якась шхуна, але сама вона так і не показалась. – А яка гарна, яка дивовижна шхуна!

Бурхливі хвилі вирували під стрімкою скелею, збиваючись угору; над обрієм повисли темні хмари, а далі, за пінявим валом, на тлі вечірнього передгрозового неба видніла маленька шхуна, що змагалася з вітром, круто перехилившись набік, так що на палубі видно було кожну дрібницю.

В окремих випадках з нашого села на цей уславлений острів ходила шхуна, і я розраховував колись потрапити на неї. Навпаки, мені траплялося бачити на бригах і шхунах, що відвідували нашу маленьку гавань, високих на зріст хлопців, майже дорослих, яких чомусь називали юнгами.

А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: –