Гнат Хоткевич – Довбуш
Я ту є ґазда — і годі! Ґазда віхтуєт горивков, а не п’єт — ситов. Ґазда до нього з особливим пошанівком: — Оце останніми часами оповідав, як прийшов до нього багатий ґазда «токмитиси» за похорон батька. — аж зрадів мій ґазда. То ґазда був, у Вербіжі сидів. Не раз трафелоси,48 шо ґазда зра–дит та й видаст у катівські руки.