| | | | |
| апотеозо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | апотеозо́ваний | апотеозо́вана | апотеозо́ване | апотеозо́вані |
| родовий | апотеозо́ваного | апотеозо́ваної | апотеозо́ваного | апотеозо́ваних |
| давальний | апотеозо́ваному | апотеозо́ваній | апотеозо́ваному | апотеозо́ваним |
| знахідний | апотеозо́ваний, апотеозо́ваного | апотеозо́вану | апотеозо́ване | апотеозо́вані, апотеозо́ваних |
| орудний | апотеозо́ваним | апотеозо́ваною | апотеозо́ваним | апотеозо́ваними |
| місцевий | на/в апотеозо́ваному, апотеозо́ванім | на/в апотеозо́ваній | на/в апотеозо́ваному, апотеозо́ванім | на/в апотеозо́ваних |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
