| берли́н – іменник чоловічого роду | ||
| (карета) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | берли́н | берли́ни |
| родовий | берли́на | берли́нів |
| давальний | берли́ну, берли́нові | берли́нам |
| знахідний | берли́н | берли́ни |
| орудний | берли́ном | берли́нами |
| місцевий | на/у берли́ні | на/у берли́нах |
| кличний | берли́не* | берли́ни* |
| [іст.] |