| бі́лячий – прикметник | ||||
| (від: бі”лка) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | бі́лячий | бі́ляча | бі́ляче | бі́лячі |
| родовий | бі́лячого | бі́лячої | бі́лячого | бі́лячих |
| давальний | бі́лячому | бі́лячій | бі́лячому | бі́лячим |
| знахідний | бі́лячий, бі́лячого | бі́лячу | бі́ляче | бі́лячі, бі́лячих |
| орудний | бі́лячим | бі́лячою | бі́лячим | бі́лячими |
| місцевий | на/у бі́лячому, бі́лячім | на/у бі́лячій | на/у бі́лячому, бі́лячім | на/у бі́лячих |