| вби́тий1 – дієприкметник | ||||
| (загнаний в середину) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вби́тий | вби́та | вби́те | вби́ті |
| родовий | вби́того | вби́тої | вби́того | вби́тих |
| давальний | вби́тому | вби́тій | вби́тому | вби́тим |
| знахідний | вби́тий, вби́того | вби́ту | вби́те | вби́ті, вби́тих |
| орудний | вби́тим | вби́тою | вби́тим | вби́тими |
| місцевий | на/у вби́тому, вби́тім | на/у вби́тій | на/у вби́тому, вби́тім | на/у вби́тих |