| | |
| виканю́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | виканю́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | виканю́чуймо |
| 2 особа | виканю́чуй | виканю́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виканю́чуватиму | виканю́чуватимемо, виканю́чуватимем |
| 2 особа | виканю́чуватимеш | виканю́чуватимете |
| 3 особа | виканю́чуватиме | виканю́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виканю́чую | виканю́чуємо, виканю́чуєм |
| 2 особа | виканю́чуєш | виканю́чуєте |
| 3 особа | виканю́чує | виканю́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| виканю́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | виканю́чував | виканю́чували |
| жін. р. | виканю́чувала |
| сер. р. | виканю́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| виканю́чуваний |
| Безособова форма |
| виканю́чувано |
| Дієприслівник |
| виканю́чувавши |
