| ви́кінчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́кінчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́кінчмо, ви́кінчімо | |
| 2 особа | ви́кінч, ви́кінчи | ви́кінчте, ви́кінчіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́кінчу | ви́кінчимо, ви́кінчим |
| 2 особа | ви́кінчиш | ви́кінчите |
| 3 особа | ви́кінчить | ви́кінчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́кінчив | ви́кінчили |
| жін.р. | ви́кінчила | |
| сер.р. | ви́кінчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́кінчений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́кінчено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́кінчивши | ||