| ви́нний1 – прикметник | ||||
| (який провинився; який має борг) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́нний | ви́нна | ви́нне | ви́нні |
| родовий | ви́нного | ви́нної | ви́нного | ви́нних |
| давальний | ви́нному | ви́нній | ви́нному | ви́нним |
| знахідний | ви́нний, ви́нного | ви́нну | ви́нне | ви́нні, ви́нних |
| орудний | ви́нним | ви́нною | ви́нним | ви́нними |
| місцевий | на/у ви́нному, ви́ннім | на/у ви́нній | на/у ви́нному, ви́ннім | на/у ви́нних |