| | |
| винува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (винуватити себе) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | винува́тися, винува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вину́ймося, вину́ймось |
| 2 особа | вину́йся, вину́йсь | вину́йтеся, вину́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | винува́тимуся, винува́тимусь | винува́тимемося, винува́тимемось, винува́тимемся |
| 2 особа | винува́тимешся | винува́тиметеся, винува́тиметесь |
| 3 особа | винува́тиметься | винува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вину́юся, вину́юсь | вину́ємося, вину́ємось, вину́ємся |
| 2 особа | вину́єшся | вину́єтеся, вину́єтесь |
| 3 особа | вину́ється | вину́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вину́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | винува́вся, винува́всь | винува́лися, винува́лись |
| жін. р. | винува́лася, винува́лась |
| сер. р. | винува́лося, винува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| винува́вшись |
