| | |
| ви́прямитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ви́прямитися, ви́прямитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ви́пряммося, ви́пряммось, ви́прямімося, ви́прямімось, ви́прямімся |
| 2 особа | ви́прямся, ви́прямися, ви́прямись | ви́прямтеся, ви́прямтесь, ви́пряміться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ви́прямлюся, ви́прямлюсь | ви́прямимося, ви́прямимось, ви́прямимся |
| 2 особа | ви́прямишся | ви́прямитеся, ви́прямитесь |
| 3 особа | ви́прямиться | ви́прямляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | ви́прямився, ви́прямивсь | ви́прямилися, ви́прямились |
| жін.р. | ви́прямилася, ви́прямилась |
| сер.р. | ви́прямилося, ви́прямилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ви́прямившись |
