| ви́тертий1 – дієприкметник | ||||
| (від: ви”терти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́тертий | ви́терта | ви́терте | ви́терті |
| родовий | ви́тертого | ви́тертої | ви́тертого | ви́тертих |
| давальний | ви́тертому | ви́тертій | ви́тертому | ви́тертим |
| знахідний | ви́тертий | ви́терту | ви́терте | ви́терті |
| орудний | ви́тертим | ви́тертою | ви́тертим | ви́тертими |
| місцевий | на/у ви́тертому, ви́тертім | на/у ви́тертій | на/у ви́тертому, ви́тертім | на/у ви́тертих |