| вихоре́ць1 – іменник чоловічого роду | ||
| (вітер) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | вихоре́ць | вихорці́ |
| родовий | вихорця́ | вихорці́в |
| давальний | вихорцю́, вихорце́ві | вихорця́м |
| знахідний | вихоре́ць | вихорці́ |
| орудний | вихорце́м | вихорця́ми |
| місцевий | на/у вихорці́, вихорцю́ | на/у вихорця́х |
| кличний | вихорцю́* | вихорці́* |