| вко́чений1 – дієприкметник | ||||
| (просунутий в середину чогось) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вко́чений | вко́чена | вко́чене | вко́чені |
| родовий | вко́ченого | вко́ченої | вко́ченого | вко́чених |
| давальний | вко́ченому | вко́ченій | вко́ченому | вко́ченим |
| знахідний | вко́чений, вко́ченого | вко́чену | вко́чене | вко́чені, вко́чених |
| орудний | вко́ченим | вко́ченою | вко́ченим | вко́ченими |
| місцевий | на/у вко́ченому, вко́ченім | на/у вко́ченій | на/у вко́ченому, вко́ченім | на/у вко́чених |