| | | | |
| вповнова́жений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: вповнова”жити) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | вповнова́жений | вповнова́жена | вповнова́жене | вповнова́жені |
| родовий | вповнова́женого | вповнова́женої | вповнова́женого | вповнова́жених |
| давальний | вповнова́женому | вповнова́женій | вповнова́женому | вповнова́женим |
| знахідний | вповнова́жений, вповнова́женого | вповнова́жену | вповнова́жене | вповнова́жені, вповнова́жених |
| орудний | вповнова́женим | вповнова́женою | вповнова́женим | вповнова́женими |
| місцевий | на/у вповнова́женому, вповнова́женім | на/у вповнова́женій | на/у вповнова́женому, вповнова́женім | на/у вповнова́жених |
