| | |
| впоко́їтися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | впоко́їтися, впоко́їтись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | впоко́ймося, впоко́ймось |
| 2 особа | впоко́йся, впоко́йсь | впоко́йтеся, впоко́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | впоко́юся, впоко́юсь | впоко́їмося, впоко́їмось, впоко́їмся |
| 2 особа | впоко́їшся | впоко́їтеся, впоко́їтесь |
| 3 особа | впоко́їться | впоко́яться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | впоко́ївся, впоко́ївсь | впоко́їлися, впоко́їлись |
| жін.р. | впоко́їлася, впоко́їлась |
| сер.р. | впоко́їлося, впоко́їлось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| впоко́ївшись |
