| втаємни́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | втаємни́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | втаємни́чмо | |
| 2 особа | втаємни́ч | втаємни́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | втаємни́чу | втаємни́чимо, втаємни́чим |
| 2 особа | втаємни́чиш | втаємни́чите |
| 3 особа | втаємни́чить | втаємни́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | втаємни́чив | втаємни́чили |
| жін.р. | втаємни́чила | |
| сер.р. | втаємни́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| втаємни́чений | ||
| Безособова форма | ||
| втаємни́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| втаємни́чивши | ||