| втелю́щити – дієслово доконаного виду | ||
| (накинути, нав’язати щось небажане; витратити гроші, час на щось непотрібне) | ||
| Інфінітив | втелю́щити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | втелю́щмо | |
| 2 особа | втелю́щ | втелю́щте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | втелю́щу | втелю́щимо, втелю́щим |
| 2 особа | втелю́щиш | втелю́щите |
| 3 особа | втелю́щить | втелю́щать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | втелю́щив | втелю́щили |
| жін.р. | втелю́щила | |
| сер.р. | втелю́щило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| втелю́щивши | ||