| відколупа́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відколупа́тися, відколупа́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | відколупа́ється | відколупа́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відколупа́вся, відколупа́всь | відколупа́лися, відколупа́лись |
| жін.р. | відколупа́лася, відколупа́лась | |
| сер.р. | відколупа́лося, відколупа́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відколупа́вшись | ||