| | |
| відку́плюватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відку́плюватися, відку́плюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відку́плюймося, відку́плюймось |
| 2 особа | | відку́плюйтеся, відку́плюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | відку́плюємося, відку́плюємось, відку́плюємся |
| 2 особа | | відку́плюєтеся, відку́плюєтесь |
| 3 особа | відку́плюється | відку́плюються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відку́плювався, відку́плювавсь | відку́плювалися, відку́плювались |
| жін.р. | відку́плювалася, відку́плювалась |
| сер.р. | відку́плювалося, відку́плювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відку́плювавшись |
