| | |
| вістува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вістува́тися, вістува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вісту́ймося, вісту́ймось |
| 2 особа | вісту́йся, вісту́йсь | вісту́йтеся, вісту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вістува́тимуся, вістува́тимусь | вістува́тимемося, вістува́тимемось, вістува́тимемся |
| 2 особа | вістува́тимешся | вістува́тиметеся, вістува́тиметесь |
| 3 особа | вістува́тиметься | вістува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | вісту́юся, вісту́юсь | вісту́ємося, вісту́ємось, вісту́ємся |
| 2 особа | вісту́єшся | вісту́єтеся, вісту́єтесь |
| 3 особа | вісту́ється | вісту́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вісту́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вістува́вся, вістува́всь | вістува́лися, вістува́лись |
| жін. р. | вістува́лася, вістува́лась |
| сер. р. | вістува́лося, вістува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вістува́вшись |
