| | |
| гарува́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (важко працювати; правити ціну) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | гарува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гару́ймо |
| 2 особа | гару́й | гару́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гарува́тиму | гарува́тимемо, гарува́тимем |
| 2 особа | гарува́тимеш | гарува́тимете |
| 3 особа | гарува́тиме | гарува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гару́ю | гару́ємо, гару́єм |
| 2 особа | гару́єш | гару́єте |
| 3 особа | гару́є | гару́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| гару́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гарува́в | гарува́ли |
| жін. р. | гарува́ла |
| сер. р. | гарува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| гарува́вши |
