| головлі́кар – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | головлі́кар | головлікарі́ |
| родовий | головлі́каря | головлікарі́в |
| давальний | головлі́кареві, головлі́карю | головлікаря́м |
| знахідний | головлі́каря | головлікарі́в |
| орудний | головлі́карем | головлікаря́ми |
| місцевий | на/у головлі́кареві, головлі́карю, головлі́карі | на/у головлікаря́х |
| кличний | головлі́карю | головлікарі́ |
| * Але: два, три, чотири головлі”карі |