| | |
| гупцюва́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | гупцюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гупцю́ймо |
| 2 особа | гупцю́й | гупцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гупцюва́тиму | гупцюва́тимемо, гупцюва́тимем |
| 2 особа | гупцюва́тимеш | гупцюва́тимете |
| 3 особа | гупцюва́тиме | гупцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гупцю́ю | гупцю́ємо, гупцю́єм |
| 2 особа | гупцю́єш | гупцю́єте |
| 3 особа | гупцю́є | гупцю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| гупцю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гупцюва́в | гупцюва́ли |
| жін. р. | гупцюва́ла |
| сер. р. | гупцюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| гупцюва́вши |
