| двогла́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двогла́вий | двогла́ва | двогла́ве | двогла́ві |
| родовий | двогла́вого | двогла́вої | двогла́вого | двогла́вих |
| давальний | двогла́вому | двогла́вій | двогла́вому | двогла́вим |
| знахідний | двогла́вий, двогла́вого | двогла́ву | двогла́ве | двогла́ві, двогла́вих |
| орудний | двогла́вим | двогла́вою | двогла́вим | двогла́вими |
| місцевий | на/у двогла́вому, двогла́вім | на/у двогла́вій | на/у двогла́вому, двогла́вім | на/у двогла́вих |