| | |
| дива́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дива́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дива́чмо |
| 2 особа | дива́ч | дива́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дива́читиму | дива́читимемо, дива́читимем |
| 2 особа | дива́читимеш | дива́читимете |
| 3 особа | дива́читиме | дива́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дива́чу | дива́чимо, дива́чим |
| 2 особа | дива́чиш | дива́чите |
| 3 особа | дива́чить | дива́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дива́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дива́чив | дива́чили |
| жін. р. | дива́чила |
| сер. р. | дива́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дива́чивши |
