| дивізіо́нний – прикметник | ||||
| (від: дивізіо”н) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дивізіо́нний | дивізіо́нна | дивізіо́нне | дивізіо́нні |
| родовий | дивізіо́нного | дивізіо́нної | дивізіо́нного | дивізіо́нних |
| давальний | дивізіо́нному | дивізіо́нній | дивізіо́нному | дивізіо́нним |
| знахідний | дивізіо́нний, дивізіо́нного | дивізіо́нну | дивізіо́нне | дивізіо́нні, дивізіо́нних |
| орудний | дивізіо́нним | дивізіо́нною | дивізіо́нним | дивізіо́нними |
| місцевий | на/у дивізіо́нному, дивізіо́ннім | на/у дивізіо́нній | на/у дивізіо́нному, дивізіо́ннім | на/у дивізіо́нних |