| доброчи́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | доброчи́нний | доброчи́нна | доброчи́нне | доброчи́нні |
| родовий | доброчи́нного | доброчи́нної | доброчи́нного | доброчи́нних |
| давальний | доброчи́нному | доброчи́нній | доброчи́нному | доброчи́нним |
| знахідний | доброчи́нний, доброчи́нного | доброчи́нну | доброчи́нне | доброчи́нні, доброчи́нних |
| орудний | доброчи́нним | доброчи́нною | доброчи́нним | доброчи́нними |
| місцевий | на/у доброчи́нному, доброчи́ннім | на/у доброчи́нній | на/у доброчи́нному, доброчи́ннім | на/у доброчи́нних |
| [рідко] | ||||